Ухарський Федір Валерійович ("Дядя Федя")

Дата та місце народження: 17 вересня 1976 р., м. Мари, Туркменістан.
Дата та місце загибелі: 3 вересня 2014 р. (помер від поранень).
Звання: Прапорщик резерву.
Посада: Офіцер взводу інструкторів.

Підрозділ: Батальйон оперативного призначення ім Героя України генерала Сергія Кульчицького.
Обставини загибелі: Помер 3 вересня 2014 р. від поранень, яких дістав 28 серпня, коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку у районі селища Комісарівки.
Сімейний стан: Залишилися колишня дружина, донька та син.
Місце поховання: с. Тептіївка, Богуславський район, Київська область.
Федір Валерійович народився в туркменському місті Мари у родині військовослужбовця Радянської Армії. Після трагічної загибелі батька мати привезла Федіра до рідної України, де він вступив на навчання до суворовського військового училища чи спеціальної школи-інтернату з посиленою фізичною підготовкою (найвирогідніше - закінчив Львівський ліцей із посиленою фізичною підготовкою ім. Героїв Крут).

Потому, вочевидь, він пішов стопами батька – деякий час проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України, зокрема, навчався у Одеському інституті Сухопутних військ ЗСУ. Згодом звільнився у запас, одружився, жив із родиною в селі Тептіївці Богуславського району Київщини. Після подій Євромайдану, у яких він брав активну участь, Федір Валерійович вирішив стати до лав Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ. Обійнявши в батальйоні офіцерську посаду, він докладав чимало зусиль для підготовки та виховання підлеглих, здобувши серед резервістів повагу й шанобливе ймення «Дядя Федя». У своєму останньому бою прикрив собою командира підрозділу, прийнявши на себе більшість смертоносної хвилі осколків від вибуху гранати.