Ковальов Владислав Вікторович

Дата та місце народження: 10 січня 1984 р., м. Каховка, Херсонська область.
Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.
Звання: Рядовий міліції. Посада: Міліціонер.
Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення ''Херсон'' ГУ МВС України в Херсонській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Новокатеринівка та х. Горбатенко. 2 вересня 2014 р. тіло Ковальова В.В. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
Військова операція: Бої за м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишилась дружина та двоє дітей.
Місце поховання: м. Херсон, кладовище Геологів, меморіал пам'яті загиблих бійців АТО ,
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 2, місце 3.
Закінчив медичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (за спеціальністю "лікувальна справа"). Упродовж чотирьох років працював лікарем-хірургом у відомчій лікарні Управління МВС України у Херсонській області. Активно займався громадською роботою: очолював Херсонський мобільний загін першої медичної допомоги Червоного Хреста, навчав волонтерів наданню невідкладної допомоги. Використовуючи свій досвід, розробив спеціальне медичне спорядження (сумку-жилет).
Колега Владислава, професор, полковник міліції Всеволод Стеблюк, який виконував функції лікаря БПСМОП "Миротворець": "З нами більше ніколи не буде чудового хлопця, талановитого лікаря Влада Ковальова. Він був лікарем в батальйоні "Херсон". Ми разом були в депо Іловайська. Ми разом сиділи під тепловозом під "Градом" та мінами, ми разом оперували поранених, ми розкурювали одну сигарету, ділили одну консерву на всіх... Ми мріяли що більше ніколи не розстанемось - ані на війні, ані в мирному житті, будемо працювати однією бригадою та дружити сім'ями. Останній раз ми бачились в "коридорі смерті", коли Влад передав мені тяжкопораненого і побіг в "зеленку", бо там були наші бійці... Влада більше немає. Немає коханого чоловіка у Вікторії - лікаря, акушера-гінеколога, немає люблячого батька у двох маленьких: Марка (1 рік) та Софії (2 роки).